Ангіографія

Ангіографія – це рентгенологічне дослідження кровоносних судин, яке виконується за допомогою спеціальних рентген-контрастних речовин.

За допомогою ангіографії ми можемо з великим ступенем достовірності досліджувати артерії серця, визначити факт їх ураження, локалізацію та поширеність процесу. Артерії, вени і лімфатичні судини на звичайних рентгенограмах не видно, оскільки вони поглинають рентгенівське випромінювання так само, як і тканини, що їх оточують. Тільки у хворих, судини яких уражені атеросклерозом, на стінках судин є відкладення вапна. Зазвичай, такі хворі – люди похилого віку. Ці відкладення добре помітні на рентгенівських знімках.

Щоб судини можна було побачити, застосовуються методи ангіографії. Для штучного контрастування судин у них вводять спеціальний розчин органічного з’єднання йоду. Ангіографію роблять після загальноклінічного обстеження, якщо інші методи дослідження не дозволяють встановити правильний діагноз.

Методом ангіографії виявляємо:

• пошкодження та вади розвитку судин (аневризми, звуження судин, мальформації);
• порушення прохідності судин;
• пошкодження та вади розвитку різних органів;
• пухлини тощо.

Протипоказання до застосування ангіографії:

• гострі запальні та інфекційні захворювання;
• тяжкий стан хворого;
• психічні захворювання;
• виражена серцева, печінкова чи ниркова недостатність;
• алергічні реакції на препарати йоду.

Підготовка до дослідження

Напередодні дослідження увечері лікар призначає транквілізатори.

Дослідження виконуються натщесерце, тобто не можна снідати.

!!! Перед дослідженням лікар має отримати згоду пацієнта на виконання процедури дослідження.

На ділянці дослідження голять волосся.

За 30 хвилин до дослідження проводиться премедикація: введення антигістамінних препаратів (профілактика алергічних реакцій), транквілізатори, анальгетики.

Проведення дослідження

Дослідження проводиться шляхом проколу судини або її катетеризації (введення в судину спеціального катетера, через який потім вводитиметься контрастна речовина). Найчастіше проводять катетеризацію стегнової артерії.

Під місцевою анестезією роблять розріз шкіри довжиною 0,3-0,4 см. Знаходять артерію і роблять прокол артерії спеціальною голкою із широким просвітом. Через цю голку вводять металевий провідник, який просувають до необхідного рівня. По провіднику у потрібну точку вводять контрастний катетер. Провідник видаляють. Усі дії всередині судини здійснюються під контролем рентгенотелебачення (лікар бачить на моніторі усі дії з катетером та розповсюдження контрастної рідини). Через катетер в судину вводять рентген-контрастну речовину. У той же момент розпочинають швидкісну рентгенівську зйомку за заданою програмою. Знімки проявляють, переглядають, за потреби роблять додаткові знімки.

Після закінчення зйомки катетер видаляють, на ділянку проколу накладають пов’язку, яку треба тримати протягом доби.

Після дослідження

Пацієнтові на добу призначається постільний режим. За самопочуттям хворого обов’язково стежить лікар, проводиться вимірювання температури та огляд місця оперативного втручання.

При ангіографії проводиться послідовно серія знімків, які дозволяють судити про стан кровотоку у артеріях, капілярах та венах.

Коронарографія

Ангіографію в кардіології називають КОРОНАРОГРАФІЯ – і її проведення дозволяє вибрати тактику лікування та запобігти розвитку такої патології як ІНФАРКТ МІОКАРДУ.

У сучасній медицині коронарографія у всьому світі визнана «золотим стандартом» діагностики у пацієнтів з ішемічними захворюваннями серця. У деяких країнах світу коронарографія входить у перелік досліджень при обов’язкових медичних оглядах.

Таким чином, при болях у грудях, задишці, швидкій втомі коронарографія дозволяє поставити правильний діагноз і вибрати ефективну тактику лікування. Після аналізу результатів проведеної коронарографії кардіолог підтвердить або спростує наявність у пацієнта ураження артерій серця і може запропонувати можливі варіанти лікування.

Залежно від складності випадку можлива або ендоваскулярна операція або традиційна хірургічна. Кожен випадок розглядається індивідуально, враховується багато факторів – ступінь та поширеність процесу, наявність живого серцевого м’яза у ділянці ураження, прогноз тощо.