Історія однієї пацієнтки

У зв’язку зі збереженням лікарської таємниці та дотриманням медичної етики, ім’я та місце проживання пацієнтки не вказується. Зазначимо тільки, що жінка приїхала у Лікарню Святого Луки з іншої області.

Розповідь чоловіка пацієнтки

«У грудні моя дружина потрапила у ДТП, була дуже травмована. Їй було проведено кілька операцій у обласній лікарні (не Кіровоградській – ред.), місяць вона пербувала там у реанімації під апаратом ШВЛ.

Коли з реанімації дружину перевели у нейрохірургію, то прийшов ЛОР і трубку зняли (видалили трахеостому – ред.) і у неї з’явився кашель. Мені сказали, що вже протримали дружину у лікарні належну кількість днів і мають перевести її на подальше лікування за місцем проживання. У нашій міській лікарні у дружини кашель посилився і вона стала задихатися. ЛОР сказав, що їй щось заважає дихати і її перевели у реанімацію та поставили трубку (трахеостому – ред.).

Торакальний хірург та ЛОР порадили дві лікарні, де можуть допомогти моїй дружині – це Київ та Кропивницький. У Кропивницький нам було ближче, тому ми обрали Лікарню Святого Луки. Я найняв машину і привіз дружину сюди.

Приїхали ми сюди у три години дня, а на ранок об 11:00 уже почалася операція. Дуже швидко провели всі обстеження, зробили всі аналізи і взагалі, якось все тут чітко організовано. Операцію робили чотири лікаря і сестрички.

Після операції у палаті майже постійно знаходилась лікар (Деркач Ольга Петрівна, лікар-анестезіолог – ред.), яка слідкувала за станом дружини. Зараз вона почувається набагато краще і Григорій Миколайович (Урсол – ред.) сказав, що через кілька днів можна буде їхати додому.

Якість обслуговування тут дуже висока. По кілька разів на день до нас заходить лікар Фукс (Євгеній Миколайович, торакальний хірург – ред.) та  Григорій Миколайович. Постійно до дружини сестрички бігають. Усі тут турботливі.

Умови в лікарні хороші. Я знаходжуся у палаті разом з дружиною, доглядаю за нею. Можна, правда, було б залишити її саму – тут є кому за нею доглянути, але вона звикла, щоб я був біля неї. Розбалував я її (сміється).

Їжу приносять у палату, можна замовити щось із меню на вибір.

Ми вдячні лікарям та усьому персоналу.»

Історія хвороби.

Фукс Євгеній Миколайович, лікар-торакальний хірург

За даними скарг, анамнезу та обстеження пацієнтці було встановлено клінічний діагноз:

Рубцевий стеноз трахеї. Стан після поєднаної травми, ВЧМТ, закритої тупої травми живота, переломи обох кісток лівого передпліччя зі зміщенням, закритого в/суглобного перелому в/3 кісток правої голені зі зміщенням, нижньої трахеотомії та повторної трахеотомії.

Посттравматична енцефалопатія.

Помірний правосторонній гемипарез.

Порушення функції правої нижньої кінцівки з порушенням функції ходи.

Хворій було проведено операцію: висічення верхньої третини трахеї з трахеостомічним дефектом і стенозом з рубцевою тканиною.

Погляд збоку

Оксана Василівна Журба, головна медична сестра.

Пацієнтку привіз у лікарню її чоловік. За бажанням подружжя, він залишився разом із жінкою в одній палаті. Допомагав їй перенести і операцію і різні процедури, підтримував її.

У Лікарні Святого Луки кваліфікований молодший медичний персонал, пацієнти часто називають їх “нянечками”. Вони з уважністю ставляться до усіх хворих. І у догляді й за цією пацієнткою не виникало б ніяких проблем. Але чоловік вирішив сам доглядати за своєю дружиною.

Ми спостерігаємо збоку та захоплюємося, як він уважно ставиться до дружини та до її лікування. А дивлячись на неї видно, що це дає їй відчуття захищеності та спокою, що дуже важливо для скорішого одужання.

Жінці випало на долю важке випробування: її збила машина, вона отримала багато травм і ушкоджень, перенесла кілька операцій, страх, біль, хвилювання. Все це їй вдалося перенести. Поруч була рідна людини –  її чоловік, тож їй було не так страшно.

Присутність близької людини допомагає легше перенести усілякі негаразди.

Бажаємо жінці скорішого одужання, довгих літ та щасливого сімейного життя із чоловіком.