Історія однієї пацієнтки
У зв’язку зі збереженням лікарської таємниці та дотриманням медичної етики, ім’я та місце проживання пацієнтки не вказується. Зазначимо тільки, що жінка приїхала у Лікарню Святого Луки з іншої області.
Розповідь чоловіка пацієнтки
«У грудні моя дружина потрапила у ДТП, була дуже травмована. Їй було проведено кілька операцій у обласній лікарні (не Кіровоградській – ред.), місяць вона пербувала там у реанімації під апаратом ШВЛ.
Коли з реанімації дружину перевели у нейрохірургію, то прийшов ЛОР і трубку зняли (видалили трахеостому – ред.) і у неї з’явився кашель. Мені сказали, що вже протримали дружину у лікарні належну кількість днів і мають перевести її на подальше лікування за місцем проживання. У нашій міській лікарні у дружини кашель посилився і вона стала задихатися. ЛОР сказав, що їй щось заважає дихати і її перевели у реанімацію та поставили трубку (трахеостому – ред.).
Торакальний хірург та ЛОР порадили дві лікарні, де можуть допомогти моїй дружині – це Київ та Кропивницький. У Кропивницький нам було ближче, тому ми обрали Лікарню Святого Луки. Я найняв машину і привіз дружину сюди.
Приїхали ми сюди у три години дня, а на ранок об 11:00 уже почалася операція. Дуже швидко провели всі обстеження, зробили всі аналізи і взагалі, якось все тут чітко організовано. Операцію робили чотири лікаря і сестрички.
Після операції у палаті майже постійно знаходилась лікар (Деркач Ольга Петрівна, лікар-анестезіолог – ред.), яка слідкувала за станом дружини. Зараз вона почувається набагато краще і Григорій Миколайович (Урсол – ред.) сказав, що через кілька днів можна буде їхати додому.
Якість обслуговування тут дуже висока. По кілька разів на день до нас заходить лікар Фукс (Євгеній Миколайович, торакальний хірург – ред.) та Григорій Миколайович. Постійно до дружини сестрички бігають. Усі тут турботливі.
Умови в лікарні хороші. Я знаходжуся у палаті разом з дружиною, доглядаю за нею. Можна, правда, було б залишити її саму – тут є кому за нею доглянути, але вона звикла, щоб я був біля неї. Розбалував я її (сміється).
Їжу приносять у палату, можна замовити щось із меню на вибір.
Ми вдячні лікарям та усьому персоналу.»
Історія хвороби.
Фукс Євгеній Миколайович, лікар-торакальний хірург
За даними скарг, анамнезу та обстеження пацієнтці було встановлено клінічний діагноз:
Рубцевий стеноз трахеї. Стан після поєднаної травми, ВЧМТ, закритої тупої травми живота, переломи обох кісток лівого передпліччя зі зміщенням, закритого в/суглобного перелому в/3 кісток правої голені зі зміщенням, нижньої трахеотомії та повторної трахеотомії.
Посттравматична енцефалопатія.
Помірний правосторонній гемипарез.
Порушення функції правої нижньої кінцівки з порушенням функції ходи.
Хворій було проведено операцію: висічення верхньої третини трахеї з трахеостомічним дефектом і стенозом з рубцевою тканиною.
Погляд збоку
Оксана Василівна Журба, головна медична сестра.
Пацієнтку привіз у лікарню її чоловік. За бажанням подружжя, він залишився разом із жінкою в одній палаті. Допомагав їй перенести і операцію і різні процедури, підтримував її.
У Лікарні Святого Луки кваліфікований молодший медичний персонал, пацієнти часто називають їх “нянечками”. Вони з уважністю ставляться до усіх хворих. І у догляді й за цією пацієнткою не виникало б ніяких проблем. Але чоловік вирішив сам доглядати за своєю дружиною.
Ми спостерігаємо збоку та захоплюємося, як він уважно ставиться до дружини та до її лікування. А дивлячись на неї видно, що це дає їй відчуття захищеності та спокою, що дуже важливо для скорішого одужання.
Жінці випало на долю важке випробування: її збила машина, вона отримала багато травм і ушкоджень, перенесла кілька операцій, страх, біль, хвилювання. Все це їй вдалося перенести. Поруч була рідна людини – її чоловік, тож їй було не так страшно.
Присутність близької людини допомагає легше перенести усілякі негаразди.